У Львові завершилася Універсіада Львівщини з бадмінтону. Студенти Львівського державного університету фізичної культури Владислав Гуркало та Христина Джангобекова (обоє представляють Львівське ФСТ «Спартак», ДЮСШ «Верховина») зуміли зійти на медальний п’єдестал. Зокрема, Гуркало посів перше місце в одиночному розряді, тріумфував у парному розряді та не мав рівних у змішаній парі. Тож Владислав зробив висловлюючись футбольною термінологіє такий собі своєрідний золотий бадмінтонний хет-трик. Про свій виступ на Універсіаді, навчання в ЛДУФК, шлях у бадмінтон, а також майбутні змагання та неспортивне життя Владислав Гуркало розповів «СПОРТИВЦІ».
Змінювати вид спорту не планував і не планую
-Які твої враження від Універсіади?
-Перемагати завжди приємно, але було трохи не приємно через те, що головні конкуренти травмувалися і не змогли дати повноцінну відсіч, бо чим важчий бій тим приємніша перемога.
-Що допомогло налаштуватися на перемогу?
-Рівень бадмінтону у студентів із Львівської області не високий. Тому було не надто важко налаштуватися на перемогу. Як вже згадував, що останні конкуренти не змогли повноцінно виступити через отримані травми, тому і налаштовуватися особливо не було потреби.
-Як готувався?
-Підготовка до цієї Універсіади проходила дуже довго. Довелося тренуватися зі збірними молодіжної та національної команд України. А перед цим був виступ на чемпіонаті Європи, який досить добре загартував мої сили на перемогу.
-Із ким спарингував?
-Зазвичай, тренування проходять у парі з Христиною Джангобековою, Андрієм Паніним та Назаром Палюхом.
-Скільки разів на день тренуєшся?
-На день тренуюся по дві години, бо більше тренуватися немає можливості. Хоча тих тренувальних годин, щоб виступати на українському рівні для мене цілком достатньо. А от щоб виступати на міжнародному стартах, де рівень спортсменів є значно вищим, то цього, звісно, замало.
-А як ти потрапив у бадмінтон?
-Моя мати є тренером із баскетболу, але так склалося життя, що вона перейшла у бадмінтон. Тому, відповідь на запитання, як мене доля занесла у цей спорт стає більше ніж очевидним.
-Якщо б у тебе була можливість змінити вид спорту на інший, який би обрав?
-Змінювати вид спорту не планував і не планую, бо він мені цілком підходить. У бадмінтоні мені імпонує те, що це особистий вид спорту, де ти не залежиш від цілої команди, як це є у командних видах спорту. Ти сам собі господар власного результату. Ніхто не заважає тобі і ти нікому не на заваді. Також добре те, що у програшах немає кого звинуватити крім себе. А це досить добре виховує стійкість характеру та самодисципліну.
-Як вдається поєднувати навчання з тренуваннями та грою?
-Навчаюся на другому курсі Львівського державного університету фізичної культури, на факультеті фізичного виховання. Тренування, зазвичай, у нас проходять лише ввечері, тому проблем із поєднанням навчання та спорту фактично не виникає. Хоча іноді вранці треба сходити в тренажерний зал, але викладачі досить лояльно та з розумінням ставляться до нас та знаходять альтернативні варіанти для відпрацювання пропущених уроків.
-До яких змагань готуєшся зараз?
-17 травня, у Вінниці проходитиме перша ліга з бадмінтону. Це будуть командні змагання, на яких я представлятиму рідне місто, Вінницю. Згодом нас чекають своєрідні літні канікули.
-Яку ціль ставиш перед собою на Вінницьку лігу?
-(Усміхається). Ціль лише одна – здобути перше місце, інших місць просто не може бути.
Кожного дня читаю Біблію та релігійну літературу
-У яких країнах найбільше до вподоби виступати на змаганнях?
-Дуже сподобався рівень бадмінтону в країнах Азії, зокрема, у Японії. У цих державах змагання з бадмінтону проходять дуже видовищно, цікаво та на достатньо високому рівні. Проте, мені вдалося бути лише на молодіжному чемпіонаті світу, після якого виникло велике бажання потрапити і на дорослий чемпіонат світу та подивитися, який рівень там. Дуже шкода, що через надто щільний графік змагань не встиг познайомитися ближче з культурами та побутом тих країн, у яких довелося виступати. Сподіваюся така нагода у майбутньому точно ще буде.
-Які привозиш сувеніри з закордонних поїздок?
-Зазвичай, це якісь дрібнички, на кшталт брелоків та магнітиків на холодильник. У арсеналі сувенірної продукції також маю багато футболок. Знову ж таки купити якийсь кращий та цінніший подарунок не вистачає часу, бо для цього треба трохи заглибитися в місто та тутешні ринки та сувенірні крамнички. Отож, довелося вибирати з того, що було поруч біля спортивного комплексу де проходили змагання.
-Чим займаєшся окрім бадмінтону?
-Окрім цього спорту, займаюся ще й іншими видами такими, як баскетбол, футбол та волейбол. Також серед моїх хобі є налаштування музичних інструментів для церковних концертів. Це таке собі технічне захоплення, яке мені добре дається. Також після школи почало подобатися читати різноманітні книги, чомусь цього бажання у школі у мене не було. Зараз, кожен день читаю Біблію та релігійну літературу. У цих книгах завжди можна знайти відповіді на запитання, які стосуються життя. Якщо мене цікавить якесь питання і не можу знайти на нього відповідь, то в Біблії відповідь завжди знаходиться.
-Як налаштовуєш себе перед поєдинком?
-Методи налаштування є традиційними і їх застосовує чи не кожен спортсмен. Перш за все, це молитва до Бога, бо без нього ми, ані до порога, як кажуть. Другим способом налаштування є прослуховування улюбленої музики.
-Які поєдинки даються легше: сам-на-сам, у парі чи змішані пари?
-Улюбленими є пари та змішані пари. Мабуть це тому, що в цих розрядах довелося багато тренуватися, тому в них і легше.
-Де любиш відпочивати?
-Найкраще відпочивається на теренах рідної Вінничини в колі друзів та рідних.
-Яка твоя мрія?
-Виконати всі сподівання, які Бог дав на моє життя. Воно, як і в кожної людини не просте, але я впораюся. Також прагну взяти від життя максимум усього, що можна.
Розмовляла Юлія ВІЛЬХОВСЬКА, http://galsports.com (За матеріалами Всеукраїнської газети «Спортивка»)
