Нещодавно у першій столиці України Харкові вирували баталії чемпіонату України з бадмінтону. Львів представляла студентка четвертого курсу Львівського державного університету фізичної культури, яка ще й представляє Львівське ФСТ "Спартак" (ДЮСШ "Верховина") Христина Джангобекова (тренери-викладачі ЛДУФК Іван Каратник та Оксана Гречанюк). Варто зазначити, що цього разу Христина повторила своє досягнення з Кубку України, двічі виборовши п’яте місце в одиночній і парній категоріях. Зокрема, в одиночній категорії Джангобекова за вихід у четвірку поступилася майстру спорту міжнародного класу Марії Діптан з Харкова. Про виступ на чемпіонаті України, бадмінтонні тонкощі, розвиток цього виду спорту в Україні, шлях у бадмінтон, навчання в ЛДУФК та життя поза спортом Христина Джангобекова розповіла кореспонденту «СПОРТИВКИ».
-Як розцінюєш свій виступ на чемпіонаті України у Харкові?
-Перед чемпіонатом України з бадмінтону, два тижні тривали збори у Харкові. На чемпіонаті довелося вести боротьбу з представницею юніорської збірної України Вікторією Гущевою з Миколаєва та Мариною Ільнічкою (2000 рік народження) з Харкова. Проте, найбільш вирішальною для мене була гра з Марією Діптан, майстром спорту міжнародного класу і другою ракеткою України за вихід у четвірку. Ми відіграли дві партії, а третя закінчилася з рахунком – 22:20. Тобто програла я лише два очки, а це для мене, особисто, є доволі класним показником. Щодо парних поєдинків, то у парі виступала з Христиною Варфоломієвою із Лисичанська. Однак, поступилися нашим суперницям з Дніпропетровська.
-Що завадило перемогти Марію Діптан?
-Швидше за все, це відсутність досвіду і те, що вона від мене набагато старша. Відповідно, за її плечима є дуже багато важливих ігор та перемог, а з ними і досвід. Мені ж потрібно багато ще зростати у плані майстерності, щоб скласти Марії гідну конкуренцію.
-Які поєдинки даються легше сам-на-сам чи у парі?
-Краще, звичайно, даються поєдинки в одиночному розряді, Насамперед тому, що в такій грі залежиш лише від себе і розраховуєш лише на власні сили.
-Наскільки бадмінтон популярний в Україні?
-Цей вид спорту розвивається і досягнув вже досить високого рівня. Адже, збірна України (спортсмени 1992 р. н.), у Фінляндії, два роки тому, посіла третє місце у загальнокомандному заліку. Минулого року, на чемпіонаті Європи в Голандії наша команда посіла п’яте місце. Цього ж року, 13 лютого, на чемпіонаті Європи, на жаль, українська команда програла Швеції. Відтак, завдяки президенту федерації бадмінтону України, збірна нашої держави має можливість їздити на змагання та показувати непогані результати. Це – головний шлях популяризації бадмінтону у нашій державі.
-У яких країнах доводилося виступати на змаганнях?
-Доводилося грати на гран-прі Європи в Угорщині, де посіла третє місце в парі з Марією Руть з Дніпропетровська і в Словаччині де здобула третє місце в одиночці.
-Скільки разів на день тренуєшся?
-Зазвичай тренуюся один раз на день, а на зборах тренуюся двічі на день.
-Як вдається поєднувати навчання з тренуваннями та грою?
-Зараз для мене на першому місці стоїть тренування. Попри це, постало питання із вступом в магістратуру. Поєднувати перше з другим вдається завдяки тому, що в ЛДУФК у мене дуже прекрасні викладачі, які підтримують мене і не надто навантажують.
-У яких країнах найсильніші представники бадмінтонного спорту?
-Насамперед, це представники з таких азіатських країн, як Китай, Корея. Мені особисто, дуже подобається дивитися відео ігор представниці Китаю Ванх Їханг, а серед чоловіків Лін Дана, дворазового чемпіона Олімпійських ігор. У них дуже швидка та врівноважена гра, яка і є тим особливим показником, що відрізняє їх від європейців. Відповідно, саме Китай, є зараз першою країною у цьому виді спорту.
-Чи можна порівняти бадмінтон із великим тенісом?
-Ніколи не грала великий теніс на професійному рівні, тому не можу сказати як воно насправді. Проте, щодо навантажень, то вони однакові в обох видах спорту. Однак, в бадмінтоні потрібна більше швидкість та спритність, а в тенісі – сила.
-Які змагання попереду?
-Чемпіонат України серед студентів. Щоправда, важливим найближчим стартовим є турнір серії гран-прі Європи в Варшаві, який відбудеться 21 березня. Цей турнір, насамперед, дає можливість виконати розряд на звання майстра спорту міжнародного класу і набрати очки для світового рейтингу, з якого буде можливість потрапити на Олімпіаду у 2016 році.
-Чим займаєшся, окрім, спорту?
-Люблю читати книжки, які розвивають спортивний дух, дивитися цікаві фільми, проводити час з друзями.
-А які саме книги розвивають твій спортивний дух?
-Насамперед це Біблія та різноманітні тематичні відео. Також, читаю художню літературу. Наприклад, остання книжка, яку прочитала – «Мартін Іден» Джека Лондона. Ця автобіографічна повість, досить сильно впливає на свідомість людини в плані стійкості духу та вчить того, що треба боротися не зважаючи на жодні обставини та йти не зупиняючись вперед.
-Як налаштовуєш себе перед поєдинком?
-Намагаюся повністю заспокоїтися. По-перше, перед грою молюся. Після гри, не залежно від результату, дякую Богу за той результат, якого досягнула. Звісно, дуже допомагає налаштуватися підтримка тренера. Також приємно, коли перед грою підтримують друзі по команді. Для мене легше змагатися тоді, коли за моєю спиною сидить моя команда.
-Які цілі ставиш перед собою на майбутнє?
-Вже влітку знатиму остаточно чи матиму можливість виступати за польську команду Прикарпатського воєводства з центром у Перемишлі. Проте, якщо такої можливості у мене не буде то продовжу свої тренування у Львові. Однак, більший акцент вже ставитиму не на спорті, а на навчанні.
-Ти побувала у багатьох країнах, а яка з них сподобалася найбільше?
-Дуже сподобалася Італія. Коли їхали з аеропорту в Мілан треба було подолати 50 кілометрів. Адже, аеропорт знаходиться далеко за межами міста. Дорогою з аеропорту в Мілан, на кожному балконі і будинку висів італійський прапор. Це мене дуже сильно вразило, тому, що в нас в Україні таке не завжди побачиш навіть на День незалежності. В Італії патріотичний дух набагато яскравіше виражений. З цього зробила для себе висновок, що успішність країни дуже багато від цього залежить і не останню роль в ній відіграє патріотичність та згуртованість жителів держави. Україні, на жаль, цього дуже бракує.
-Чи привозиш сувеніри з закордонних поїздок?
-Завжди намагаюся привезти, хоча б мінімальний подаруночок для тренера, додому мамі та бабусі. Проте, у мене є така звичка, приїхавши вперше у те чи інше місто, в якому є річка обов’язково покататися на екскурсійному човні. Доводилося кататися у Кракові, Варшаві, Будапешті. Найбільше мені сподобалося саме в Кракові. Це польське місто дуже гарне і екскурсія ним була надзвичайно пізнавальною та цікавою.
-А як же венеційські гондоли?
- (Усміхається) Це – дороге задоволення! Такі прогулянки розраховані на туристів. Тому, щоб 10 хвилин проплисти річкою, довелося викласти з власного гаманця 50 євро. Однак, слава Богу, можливість така у мене була. Та й думки про те, що це може бути остання можливість покататися на гондолах підштовхнули мене до рішучості. Відтак, ніколи не знаєш напевно, чи буде знову нагода поїхати в ту чи іншу країну. Тому не зважаючи на ціну, все ж дозволила собі таку розкішну екскурсію.
-Чи забобонна ти людина?
-Зазвичай ні. Проте, в мене є такі футболки, яких ніколи не одягну на відповідальну гру. Однак, це все більше на рівні жарту, ніж чогось надзвичайно серйозного.
-А як ти потрапила в цей вид спорту?
-Коли мені було 6 років, на бадмінтон мене привела мама. У мене був астигматизм, це коли очний кришталик є кривим. Лікарі сказали, що заняття бадмінтоном, допоможуть мені вилікуватися від дефекту ока. Тому, якщо в когось, не дай Боже, є дитина з таким діагнозом, її необхідно віддати на бадмінтон, який це виправить. Ось так через діагноз лікарів я вже 14 років займаюся цим спортом.
-Якщо б у тебе була можливість змінити вид спорту, що б це було?
-Безперечно, це була б спортивна гімнастика. Адже в дитинстві постійно плакала і запитувала в мами про те, чому мене не віддали на спортивну гімнастику. У відповідь, мама лише усміхалася та казала, що мені було б дуже важко витримати ті навантаження, яких потребує цей вид спорту. Також, мама мені розповідала, що в дитинстві я була надто лінива аби займатися у секції спортивної гімнастики.
-Де любиш відпочивати?
-Моє дитинство пройшло в горах. Моя мати навчалася в аспірантурі в Ужгороді, тому кожного літа забирала мене туди зі собою. Відповідно, у мене була можливість погуляти з нею по горах, які мені з дитинства трохи «приїлися». Тому, гори це прекрасно, але мені більш до вподоби море. Особливо, якщо зі мною їдуть відпочивати мої найближчі друзі, тоді, море для мене ідеальний відпочинок.
Розмовляла Юлія ВІЛЬХОВСЬКА (Всеукраїнська газета "Спортивка")
