Нещодавно у Москві закінчилися баталії престижного європейського міжнародного турніру «Кубок європейських націй» з силових видів боротьби. У змаганнях брали участь по шестеро кращих європейських збірних команд з кожного виду боротьби: вільної, жіночої, греко-римської (за результатами чемпіонату Європи-2012). У складі жіночої команди України, студентка Львівського державного університету фізичної культури Ірина Гусяк (вагова категорія до 55 кг) перемогла у всіх своїх сутичках. Відтак, жіноча збірна України з вільної боротьби зуміла вибороти перше загальнокомандне місце. Тож «СПОРТИКА» по приїзді Ірини до Львова поспілкувалася з тріумфаторкою «Кубку європейських націй».
- Ірино, проаналізуй свій виступ на «Кубку європейських націй». Хто був важчим, а хто легшим суперником?
-Даний турнір дуже важливий захід. Він уперше проводився серед жінок. Це був такий собі експеримент. Серед найсильніших команд були, румуни. В них був дуже сильний командний склад. В моїй особистій ваговій категорії 55 кілограм сере румунів була борчиня Анни Павел, яка неодноразово брала участь в Олімпіаді та була неодноразовою призеркою Європи та світу. Навіть у боротьбі з нашою чемпіонкою Європи, Наталкою Синишин вона проявилася як досить сильний суперник. Найважче було у психологічному плані. Найважче було в психологічному аспекті. Проте, щоденна праця та бажання перемогти стимулювали на позитивний результат. Тим паче, якщо людина має дві руки та дві ноги, є фізично повноцінною просто гріх не боролася до кінця. На перших секундах, коли я програвала з рахунком 1:0 впасти у відчай не дозволила боротьба. І в другому періоді вже спокійно взявши свій бал я накатила і навіть тренер збірної України не очікував такої перемоги. Після цього боролася з полькою Катаржиною Кравчик. Ми з нею вже зустрічалися в Баку на фіналі Золотого Гран Прі FILA-2012, де я їй поступилася. Тому, можна сказати, що на «Кубку європейських націй» це був матч реванш. Хоча цей поєдинок не обійшовся без прикрого випадку. За десять секунд до кінця першого періоду вона розсікла мені брову. Внаслідок чого мене мало не зняли із змагань. Проте, лікар наклав пов'язку і я змогла закінчити перший період. В другому періоді мені вдалося покласти суперницю на туше та перемогти. У фіналі довелося боротися з українкою, Яриною Дубовською, яка представляла команду Азербайджану. У цій сутичці складності додавала травмована брова, яка на момент боротьби вже трохи набрякла, а пов'язка постійно сповзала. Можна сказати, що вийшовши на мат майже нічого не бачила. Тому віддала перевагу не так зору, як відчуттям. Заходячи в захват намагалася відчути де нога, а де рука суперниці. Також допомогла концентрація уваги, сили та думок на перемогу, яку все ж вдалося вибороти - 5:3.
-Який у тебе рецептом успіху?
- Вся праця вкладена в мене тренером. Підтримка цієї праці остійними тренуваннями. Підтримка та любов рідних, які завжди зі мною не дивлячись на мої досягнення чи невдачі. Вони мене люблять такою якою я є, а це для мене головне. З мого боку це постійні старання та послух тренерів. Оце і є той рецепт щастя і рецепт тих перемог, які мені далися. -Які змагання тебе чекають попереду?
-В середу ми їдемо у місто Бровари на Кубок України.
-Що спонукало таку тендітну дівчину до опанування цього мужнього виду спорту?
-В дитинстві була дуже енергійною та непосидючою дитиною. (Усміхається). Мене вистачало всюди, тому відвідувала декілька гуртків. Та так склалося, що тренер з плавання побачив мою завзятість та забрав на вільну боротьбу. Загальну базу основну базу і ми дойли до таких позитивних результатів.
-Чи доводилося застосовувати хоча б частково елементи вільної боротьби для захисту у житті?
-Здається, такого не було. Дівчата, які займаються силовими видами спорту не зважаючи на представлену силу на змаганнях, в душі залишаються жіночними та тендітними. Також мені як дівчині, звісно, хочеться, щоб поруч був сильний чоловік, який зумів би мене захистити у будь-якій ситуації.
-Як більшість спортсменів, мабуть, маєш певні обмеження в їжі?
-Як такого строгого обмеження в мене нема. Проте, потрібно завжди пам'ятати про вагу, яку треба підтримувати на належному рівні. Тим, паче, що я змінила вагову категорію. А дівчата зазвичай у вільній боротьбі рідко з більшої переходять в меншу вагову категорію. Таму перед змаганнями в жодному разі не їм солодкого.
-Як психологічно налаштовуєш себе перед поєдинком?
-Дуже часто спортсмени налаштовують себе слухаючи улюблену музику. Особисто таке не практикую. Адже, слухаючи спокійну музику в мене з'являється флегматичний настрій, якщо музика агресивна тоді і відповідний настрій. Найкращий спосіб для мене це зібратися з думками та зосередитися на перемозі. Також говорю сама собі, що я сильна та зможу.
-Чим займаєшся у вільний від спорту час?
-Спорт та навчання не залишають часу на хоббі. Хоча раніше вишивала та готувала, а тепер яко з'являється вільна хвилина, намагаюся провести її з братом, батьком та хлопцем.
-Які у тебе улюблені страви?
-Найбільше люблю батьків борщ та млинці з яблучним повидлом.
-Чи маєш чотирилапих друзів вдома?
(Усміхається). Завели, нещодавно, кішку Маркіу. Вона дуже енергійта та радісна. Коли я вдома, Маркіза дарує дуже багато позитивних емоцій та радості.
Розмовляла Юлія ВІЛЬХОВСЬКА (Всеукраїнська газета «СПОРТИВКА»)
