Mіг бути у трійці
-Турнір у Грозному був доволі представницьким, - розпочинає розмову Василь Шуптар. Було доволі таки багато сильних борців. Та й турнір відбувався під патронатом президента Чеченської Республіки Рамзана Кадирова, відтак, за перше місце давали грошові призи у розмірі 20 тисяч американських доларів. Своїм виступом не надто задоволений, адже міг бути у трійці, але у першій сутичці, в якій переміг, на жаль, зазнав травми коліна. Надірвав трішки зв'язку, тому на другий поєдинок вирішив не виходити, аби ще більше не загострити травмоване коліно. Тому на другу сутичку з американським борцем тренери мені порадили не виходити саме з цієї причини.
-Перша сутичка була важкою?
-Та ні, я б не сказав, що було аж надто важко. Боровся я з чеченським борцем і без проблем виграв свою сутичку. Однак, в одному з прийомів він кинувся мені в ногу і вивернув носок, після чого в мене хруснуло щось у коліні. Мабуть, грошові призи цього турніру у розмірі 20 тисяч є найбільшими у світі серед аналогічних турнірів з вільної боротьби. До речі, на цьому турнірі виступаю вже не вперше, минулого року теж виступав у Грозному на цих змаганнях. Не дивлячись на те, що у мене був шанс виступити краще, але, як кажуть: «Після бою кулаками не махають».
-Що скажеш про атмосферу на турнірі Кадирова, що панувала у Чечні?
-Атмосфера моментами просто таки «закипала». Пристрасті неймовірні панували. Особливо це стосувалося тоді, коли на килимі боролися їхні, чеченські борці. Однак, намагаюся на це не звертати увагу, бо це відволікає від боротьби. Коли виходжу на килим намагаюся нікого не слухати зі сторони, сконцентруватися на своєму супернику та перемогти його. Також дуже важливо впоратися з хвилюванням і доводити на килимі, що ти сильніший і все те, що відпрацьовувалося на тренуваннях. Тому на трибуни намагаюся не звертати уваги.
У фіналі був упевнений
-Перейдімо до приємного, а саме до студентського чемпіонату світу у Фінляндії, де ти переміг...
-Справді, у Фінляндії мені вдалося продемонструвати хороший рівень боротьби. Щоправда, на шляху до фіналу у мене були доволі таки серйозні суперники. От, наприклад, у півфіналі була дуже важка сутичка з молдовським борцем, який брав участь на Олімпійських іграх. Тож, коли переміг його і вийшов у фінал. Був упевнений у своїй перемозі над французом. Так і трапилося. У фінальній сутичці не мав жодних проблем із французьким борцем. Та й мій опонент завдяки сприятливому жеребу пробився до фіналу, адже потрапив до значно слабкішої групи.
-Ти є студентом ЛДУФК. На скільки вдається поєднувати навчання, тренування та змагання у такому щільному графіку?
-Ви ще забули до всього перелічено додати те, що у мене є сім'я - дружина та маленька дитина. Намагаюся знаходити час не лише на спорт, а й на сім'ю. Коли їду на тренувальні збори, то в Університеті до цього ставляться з розумінням. Аждже розуміють, що для того, щоб демонтсрувати хороші результати необхідно тренуватися та їздити на турніри. Усі допомагають хто, як може.
Завдання - перемогти на Кубку України
-Ти родом з Тернопільської області. Часто доводиться бувати на малій Батьківщині?
-Зараз живу в Черкасах. До батьків додому приїжджаю рідко. Більшість часу проводжу в Києві на тренувальних зборах та в Черкасах із сім'єю. Та й до Львова приїзджаю частіше, бо ж треба й на пари ходити, коли випадає така можливість у перервах між тренуваннями та змаганнями.
-Які наступні старти після турніру Кадирова?
-Попереду Кубок України з вільної боротьби. Ці змагання відбудуться через місяць. Зараз буду до них готуватися і ставлю перед собою завдання перемогти на Кубку України.
-У твоїй ваговій категорії доволі імениті та досвідчені суперники - Василь Федоришин, Євген Хавілов, Микола Айвазян...
-Я на це не зважаю. Буду готуватися та перемагати на Кубку України. Головне, щоб у мене не було травм і тоді все буде добре. Тим паче, що перебуваю у хорошій фізичній формі, вага не велика. Адже допуску не буде... Раніше до змагань на Кубок України було два допуски, а тепер не буде. Тому мої суперники будуть, можливо, зганяти вагу. А враховуючи те, що у мене вага невелика - це мені на руку.
Розмовляв Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК
